Дев’яності роки ХХ ст. ООН оголосила Міжнародним десятиліттям зменшення стихійних лих. За іронією долі, на ці ж роки припала найбільша за історичний час кількість значних катастроф – 86. На початку ХХІ ст. ООН започаткувала Міжнародну стратегію зі зменшення стихійних лих. Які зміни, на вашу думку, потрібні нині у підходах до зменшення кількості цих природних явищ? Запропонуйте заходи щодо зменшення кількості стихійних лих в Україні.
Стихійне лихо - це екстремальне явище природи катастрофічного характеру, яке загрожує життю і призводить до загибелі людей, тварин, руйнує будівлі і споруди, знищує матеріальні цінності
Кількість стихійних лих, пов’язаних з гідрометеорологічними (катастрофічні паводки, екстремальні температури повітря, тривалі засухи, циклони тощо) та геологічними (землетруси, зсуви ґрунту, виверження вулканів тощо) небезпечними природними факторами значно зросла протягом останніх десятиліть. Так, за даними Бюро зі зниження ризику стихійних лих ООН за період з 1995 по 2015 роки від стихійних лих, обумовлених погодними факторами, загинуло близько 606 тис. людей, а близько 4,1 млрд людей втратили своє майно та отримали каліцтва. Економічні збитки (без рахування збитків, що понесли пам’ятники культури та природи) склали близько 1,89 трильйонів доларів США.
У щорічному звіті Всесвітньої метеорологічної організації за 2016 рік наведені дані, що 97% природних стихійних лих були обумовлені погодними та кліматичними чинниками та призвели до збитків на суму біля 97 млрд доларів США. У середньому внаслідок стихійних лих гине 184 людини в день. Через урбанізацію та потепління клімату кількість жертв буде рости. Мільйони життів можна було б врятувати, якби держави більше робили для відвернення і скорочення ризиків стихійних лих.
На початку ХХІ століття ООН започаткувала Міжнародну стратегію зі зменшення небезпеки стихійних лих, яка має на меті довести до відома широкої громадськості важливість завдання запобігання стихійних, екологічних та техногенних лих.
Щороку світова спільнота відзначає Міжнародний день зі зменшення небезпеки стихійних лих. Цього дня ООН закликає людей поділитися набутими знаннями зі зменшення небезпеки лих, сприяє формуванню глобальної культури зменшення небезпеки стихійних лих.
У Японії пройшли всесвітні конференції ООН з проблеми стихійних лих, на яких були прийняті Хіозька та Сендайська програми, що встановили нові цілі і критерії зменшення ризику стихійних лих та забезпечення готовності суспільства до їх прояву.
У 2006 році ООН було засновано «Глобальну платформу зі зниження ризику стихійних лих» та запропоновано країнам створити свої національні платформи, метою яких є підвищення спроможності країн протистояти прояву катастрофічних природних лих. На міжнародному рівні було визнано необхідність зміни принципів цивільного захисту – переходу від політики подолання наслідків стихійних лих до створення інструментарію завчасного їх попередження.
Світова спільнота докладає значних зусиль для розробки ефективних стратегій запобігання стихійних лих, реагування на них та подолання їх наслідків шляхом делегування функцій у цій сфері місцевим громадам, згуртування і координації ресурсів та інших можливостей на місцевому, національному, регіональному і міжнародному рівнях.
Україна може потерпати від метеорологічних, топологічних та тектонічних катастроф, але наша країна – одна з дуже невеликого числа країн, які досі не визначили національних механізмів, що мають займатися проблематикою зниження ризику катастроф. З 1991 року Україна зазнала мінімум 69 стихійних лих, від яких постраждало понад 2,7 млн. осіб, а економічні збитки перевищили 2,5 млрд. дол., як зазначено у міжнародній базі даних.
Найбільші лиха в Україні пов’язані з катастрофічними повенями та паводками. У липні 2008 року від повеней у Карпатських горах постраждало понад 224 тис. осіб, а збитки від цих повеней становили близько 650-870 млн. дол.
Ми пропонуємо вашій увазі заходи щодо зменшення кількості стихійних лих в Україні:
створити Національну та місцеві платформи зі зниження ризику стихійних лих та здійснити їх інтеграцію в Глобальну платформу (на думку науковця С. П. Іванюти, основою для створення в Україні такої Національної платформи має бути Державна служба України з надзвичайних ситуацій);
призначити національного координатора зі зниження ризику катастроф;
закріпити на державному рівні відповідними документами їх повноваження, обов’язки;
провести оцінки небезпеки та ризиків та зробити вільний доступ до їх результатів;
видати національний реєстр ризиків (за зразком Великої Британії);
вдосконалити Кодекс цивільного захисту та інші законодавчі акти;
впроваджувати рекомендації Хіозької та Сендайської програм зі зниження ризику катастроф;
потрібно включати питання управління та інтеграції роботи зі зниження ризику стихійних лих і адаптації до зміни клімату в процес планування соціально-економічного розвитку держави;
постійно підвищувати професійний рівень працівників цивільного захисту;
здійснити обов’язкове страхування від збитків, завданих стихійними лихами;
залучати фінансові ресурси із різних джерел (бюджетні кошти, інвестиції приватного сектору, міжнародна технічна допомоги) для реалізації стратегії зменшення ризиків стихійних лих;
удосконалити процедури збору даних про збитки, пов’язані зі стихійними лихами як однієї з передумов належного планування відновлювальних робіт;
розробити системи спостереження і моніторингу, удосконалити інформаційно-комунікаційні технології в рамках загальних зусиль із підвищення готовності до прояву стихійних лих;
не менше 10% усіх коштів, які виділяються державою на відновлення та покриття збитків від природних катастроф, спрямувати на їх запобігання;
проводити просвітницьку роботу з населенням щодо формування культури безпеки життєдіяльності;
активно впроваджувати у діяльність моделі та технології прогнозування і попередження небезпечних гідрометеорологічних явищ, кінцевим результатом яких є оцінювання ризиків впливу стихійних лих та їх можливих соціально-економічних наслідків;
розвивати систему прогнозування та попередження надзвичайних ситуацій природного характеру;
моніторити потенційно небезпечні об'єкти, діагностувати стан будівель і споруд, обладнання з точки зору їх стійкості до впливу небезпечних природних явищ;
провести районування території (сейсмологічне, гідрологічне, геологічне, кліматичне), згідно з результатами якого визначається раціональне розміщення об'єктів територіального господарського комплексу;
проводити обмін досвідом з фахівцями з різних країн світу у сфері зниження ризику лих;
забезпечити інженерний захист об'єктів від небезпечних природних явищ, розробляти нові конструкції будівель і споруд підвищеної фізичної стійкості;
створити систему раннього оповіщення про катастрофи природного походження;
використовувати космічні технології в рамках положень Міжнародної Хартії «Космос та значні стихійні лиха».
Отже, нам необхідно переключити свій спосіб мислення з реагування на лиха на попередження лих. Їх вплив можна звести до мінімуму – і навіть запобігти йому – якщо органи місцевої влади, громади та інші сторони працюватимуть разом над визначенням ризиків і запровадженням заходів з їхнього зменшення.
У Світовому океані розростаються «марсіанські ділянки» – без водоростей, риб, молюсків. Відомо, що у екваторіальних водах Тихого океану близько 85 % водного простору – це пустелі під водою. Наразі вчені пророкують ще одну глобальну проблему – опустелювання Світового океану! А ви згідні з таким передбаченням?
Так, ми згодні з таким твердженням.
"Підводні, або океанічні, пустелі" - ділянки з низьким вмістом кисню, де не можуть існувати живі організми, що чинить руйнівну дію не тільки на підводний світ, але й на економіку прибережних держав.
Майже половина кисню на Землі розчинена у Світовому океані. Але не вся вода в океанах і морях насичена киснем; існують так звані «марсіанські ділянки» або «мертві зони» чи підводні пустелі - області, позбавлені живих організмів: водоростей, риб, молюсків. В останні десятиліття їх площі зростають. До такого висновку регулярно приходять океанологи з усього світу. Більшість живих організмів, що дихають киснем, в мертвих зонах існувати не можуть, а ті, що запливають ззовні швидко гинуть.
У рамках дослідження вчені вивчили супутникові знімки поверхні океану. При великій кількості планктону у воді вона стає світлішою і зеленішою, якщо ж кількість планктону скорочується, то вода стає більш темною і синьою. Темних плям з’являється все більше і більше.
Сьогодні відомо про 405 «мертвих зон» тільки в прибережних регіонах. Загальна площа цих регіонів складає 245 000 квадратних кілометрів.
Вчені з університету німецького міста Кіль проаналізувалаи дані про концентрацію кисню у воді у тропічних районах океану, зібрані дослідниками протягом останніх 50 років. Отримані результати показують, що кількість кисню у воді в більшості випадків знизилася більш ніж на 15%. Відомо, що у екваторіальних водах Тихого океану області з низьким змістом кисню розрослися на 85%. "Ці результати перевершили всі очікування", - говорить співавтор дослідження Джанет Спрінтолл з Інституту океанографії в Сан-Дієго.
Найбільші втрати кисню зафіксовані не лише у екваторіальних районах Тихого океану, а й в акваторії антарктичних вод та на півдні Атлантичного океану. 30% площі Індійського океану (Аравійське море, Бенгальська затока) теж становлять підводні пустелі.
Найбільшою на сьогодні «мертвою зоною» є Балтійське море, проте недалеко від нього пішла і Мексиканська затока в США. Також активне зростання цих зон спостерігається і в Перській затоці.
Аналогічні мертві зони раніше виявлені у західних берегів Північної і Південної Америки.
Отож, недарма сьогодні вчені пророкують ще одну глобальну проблему – опустелювання Світового океану.
Зниження вмісту кисню у воді океану пов’язане з глобальним потеплінням. Потепління тягне за собою підвищення температури води. Холодна вода утримує більше розчиненого кисню, аніж тепла, проте, можливо, що і циркуляція океану може бути причиною значного пониження кількості кисню на цих ділянках, зазначено в дослідженні, опублікованому в журналі Science.
Крім того, в теплій воді метаболізм морських мешканців прискорюється, і їм потрібно більше кисню; тому підвищення температури Світового океану позначається на живих організмах дуже швидко.
Крім температури на вміст кисню у воді, особливо в прибережних водах – впливає кількість в них поживних речовин і мікроорганізмів, які живляться розчиненою у воді органікою і дихають киснем. Скидання промислових та побутових рідких відходів насичує прибережні води аномальною кількістю органіки, якою харчуються бактерії, що активно споживають кисень; їх діяльність багато в чому пояснює розширення мертвих зон біля узбережжя.
Також впливає на цей процес хімічне забруднення океану мінеральними добривами та пестицидами, які призводять до збільшення азоту та фосфору у воді.
Потепління та забруднення у комплексі прискорюють накопичення хімічних речовин у океан. Вони стимулюють цвітіння водоростей. Водорості відмирають, а в процесі розпаду підвищують забір кисню з води. Через це інші організми у воді, наприклад, безхребетні та риби, задихаються від нестачі кисню.
Будь-які зміни в екосистемі можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Усе більше територій морського дна перетворюються в спустошені ділянки, де мають змогу вижити лише бактерії, які у процесі своєї життєдіяльності виробляють метан та сірководень.
Феномен спустелювання океану може негативно вплинути на природні екосистеми, залишити без улову рибалок, змінити життя мешканців прибережних районів. Крім того, це призведе до загибелі коралових рифів, до зниження туристичної привабливості багатьох районів Світового океану. Розширення мертвих зон також зменшеншить площу території як середовища існування морських організмів, спричинить нестачу ресурсів і гостру конкуренцію.
Щоб зупинити небезпечну тенденцію, необхідно вживати більш активних заходів по боротьбі з глобальним потеплінням. Людина також в силах знизити обсяг скидання промислових та побутових відходів у прибережні води.
Отже, вміст кисню в океанах зменшується, а території, на яких здатні існувати тільки найстійкіші організми, розширюються. Основні причини - забруднення та глобальне потепління. Ми можемо зупинити цей процес вже сьогодні, або ж продовжувати чекати щонайменше тисячу років на відновлення цих непридатних для життя територій.
У жителів країн, що живуть на берегах однієї річки існує вираз: «Ми п’ємо воду з однієї річки». Назвіть та поясніть переваги (недоліки) такого географічного положення.
Найдавніші людські цивілізації виникали на берегах великих річок. У жителів цих країн і народився вислів «Ми п’ємо воду з однієї річки». До таких рік належать Дунай, Меконг, Амудар’я, Замбезі, Конго, Нігер, Ніл, Парана, Дніпро… Завдяки географічному положенню їх називають міжнародними річками.
Міжнародні річки мають свої географічні особливості: деякі з них лише розділяють територію сусідніх держав – прикордонні річки; інші – течуть по території двох і більше держав, не мають виходу до моря й називаються багатонаціональними (або регіональними); треті мають вихід до моря, тому мають велике значення для судноплавства.
Міжнародні річки відповідають наступним критеріям: політичному – перетин території двох і більше держав; географічному – наявність виходу до моря; функціональному – можливість здійснення регулярного судноплавства по них. У зв’язку з тим, що міжнародна річка поділена на певні ділянки, які перебувають під суверенітетом різних держав, існує необхідність багатостороннього співробітництва. У міжнародній практиці існує багато угод, які регулюють порядок користування конкретною річкою. З цією метою країни, враховуючи невідкладність вжиття заходів щодо зменшення забруднення води й раціонального використування, встановлюють відповідні пріоритети, узгоджують та координують заходи, вжиті та заплановані на внутрішньому й міжнародному рівнях по всьому басейну річки, які націлені на сталий розвиток та охорону навколишнього середовища.
Розташування країн на берегах однієї річки має як свої переваги, так і недоліки.
Річка – це джерело прісної води для господарства країн, важлива транспортна магістраль, це унікальні за своєю красою зони відпочинку і рибальства, історична пам’ять про минуле. На берегах річок розташовані промислові підприємства, побудовані гідроелектростанції. Річкову воду використовують теплові та атомні електростанції. Найбільшим споживачем річкових вод є сільське господарство, а також металургія, хімічна та целюлозно-паперова промисловість. Значної кількості води потребують вирощування рису, бавовнику, цукрових буряків та пшениці у посушливих регіонах. Велике значення мають річки для африканських країн та країн Південно-Західної і Центральної Азії. Так будівництво ГЕС на Нілі в Ефіопії дасть змогу забезпечити електроенергією значну частину населення. А в Єгипті будівництво гребель порушило процес відкладання мулу і тепер урожайність сільськогосподарських культур знизилась. Система побудованих гребель та водосховищ дала можливість уберегти країни у басейні Нілу від катастрофічних повеней і ризику посух, поліпшило умови навігації і туризму, зумовило швидкий розвиток рибного господарства, що сприяло зростанню рівня життя населення, особливо у сільській місцевості. На річці Парана побудована ГЕС «Ітайпу», яка забезпечує електроенергією Бразилію і Парагвай. На берегах Меконгу, якого називають щедрим годувальником та шаленим руйнівником, живе більше 100 мільйонів людей. Щороку з його вод виловлюють близько 1,3 млн тонн риби. У річці водиться майже 1200 видів риб. Завдяки водам Меконгу збирають тричі на рік урожай рису.
Більшість міжнародних річок мають значну довжину судноплавної частини. Наприклад, із 2850 км Дунаю 2588 км судноплавні. Річкові перевезення мають найнижчу собівартість, тому річковий транспорт перевозить різноманітні вантажі: танкери – сиру нафту, нафтопродукти, метан; рефрижератори – заморожені або охолоджені продукти; контейнеровози – змішані вантажі; а також паромні перевезення. На азійських річках набули поширення плавучі майстерні та магазини. Розвивається річковий туризм: круїзи, рафтинг, прогулянкові та екскурсійні судна, річкові трамвайчики. Із метою здешевлення експорту продукції створюються річкові коридори, наприклад Е-50 (Дніпро, Прип’ять, Дніпро-Бузький канал, Західний Буг, Вісла). Це шлях із Чорного моря у Балтійське. Цей проект реалізовує Білорусь. Для України це можливість зручно продавати до європейських країн аграрну продукцію. Але не всі річки судноплавні протягом року і не всі мають достатню глибину для проходження морських суден, тому потребують поглиблення русла, що шкодить річковій екосистемі. У країнах з посушливим та сухим кліматом завдяки річковим водам зростають площі зрошувальних земель.
Доступ до річок – це доступ до питної води, якої дуже мало у країнах з сухим кліматом. Це може призвести у майбутньому до війн за воду. На берегах міжнародних річок побудовані численні промислові підприємства, завдяки яким річки поповнюються стічними і термальними водами, промисловими і побутовими відходами. Так викид солей важких металів у Румунії 2008 року пов’язаний з проривом дамби на шахті Бая Борса після сильних злив. Угорщина, Словаччина, Україна та Румунія зазнали забруднень ціанідами. Подібна аварія трапилася і в 2000 році. Надходження небезпечних речовин до річкових вод спричиняє їх забруднення у межах кількох країн в залежності від обсягів забруднень, що негативно позначається на річковій екосистемі, здоров’ї людей.
Отже, навантаження на річки зростає внаслідок збільшення кількості населення та його потреб. Країни, які розташовані на берегах однієї річки, мають більше переваг, ніж недоліків. При дотриманні міжнародного законодавства щодо їх раціонального використання річки ще будуть довго слугувати людству.
ПИТАННЯ ХІV ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТУРНІРУ ЮНИХ ГЕОГРАФІВ (2018 р.)
1. Згідно із Законом України «Про основні засади (стратегії) державної екологічної політики України», площа природно-заповідного фонду (ПЗФ) має бути збільшена до 15 % на 2020 р. Порівняйте ПЗФ території Подільської та Придніпровської височин. Поясніть «заповідну депресію» у центральному правобережжі Дніпра. На прикладі своєї місцевості вкажіть, як збільшити частку заповідності.
2. Дев’яності роки ХХ ст. ООН оголосила Міжнародним десятиліттям зменшення стихійних лих. За іронією долі, на ці ж роки припала найбільша за історичний час кількість значних катастроф – 86. На початку ХХІ ст. ООН започаткувала Міжнародну стратегію зі зменшення стихійних лих. Які зміни, на вашу думку, потрібні нині у підходах до зменшення кількості цих природних явищ? Запропонуйте заходи щодо зменшення кількості стихійних лих в Україні.
М. В. Зінкевич, м. Львів
3. За останні роки значно зросла роль України на світовому ринку сільськогосподарської продукції на тлі постійного збільшення потреб людства у продовольстві. Поясніть причини цих економічних і геополітичних процесів та оцініть перспективи розвитку агробізнесу в Україні.
4. Новий «Шовковий шлях» (Євразійський сухопутний міст) – транспортний коридор для переміщення залізничних вантажів і пасажирів суходолом від промислових центрів Китаю до Європи. Які зміни у світових економічних відносинах можуть відбутися в разі реалізації цього проекту? Оцініть перспективи участі України в цьому проекті.
О. І. Грінченко, О. М. Саввіч, м. Харків
5. У жителів країн, що живуть на берегах однієї річки існує вираз: «Ми п’ємо воду з однієї річки». Назвіть та поясніть переваги (недоліки) такого географічного положення.
Л. І. Зеленська, м. Дніпро
6. У 1896 р. під час океанографічної експедиції геологом М. Андрусовим було відкрито сірководневу зону Чорного моря. Проблема походження цієї зони дотепер є предметом наукових дискусій. Яка з існуючих гіпотез, на вашу думку, найбільш вірогідна? У чому полягає небезпека існування такої зони? Запропонуйте шляхи використання цієї зони на користь господарства України.
Н. М. Денисюк, м. Луцьк
7. Відомо, що мінеральні добрива є запорукою високих і сталих урожаїв. Схарактеризуйте географію виробництва мінеральних добрив в Україні, їх місце в структурі відповідної галузі. Поясніть, які чинники вплинули на розміщення підприємств галузі. Спираючись на природно-ресурсний потенціал України спрогнозуйте перспективи їх подальшого виробництва. З якими країнами доводиться конкурувати вітчизняним виробникам окремих видів добрив на світовому ринку?
А. А. Шуканова, м. Полтава
8. Скільки країн у світі? Це запитання часто ставлять, очікуючи отримати однозначну відповідь. Але навіть на офіційному сайті ООН зазначено, що «відповідь на це запитання не входить до компетенції ООН». Поясніть, у чому ж річ? Ураховуючи активні політичні процеси на початку третього тисячоліття, спрогнозуйте кількісні та якісні зміни на політичній карті світу.
9. Кольорова металургія України за роки незалежності не набула значного розвитку. Водночас у світі ця галузь набуває дедалі більшого значення. Чи є перспективи в майбутньому в української кольорової металургії? Які саме нові виробництва галузі можуть дістати розвиток? Наведіть аргументи «за» і «проти» перспектив розвитку галузі в Україні.
Т. К. Сокол, м. Рівне
10. Екскурсійні тури в зону відчуження, до міст Чорнобиль та Прип’ять останнім часом стали звичайними. Водночас держава планує збудувати в зоні ЧАЕС сховище для відпрацьованого ядерного палива з трьох українських АЕС – Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської. А які альтернативні шляхи використання цієї території, на вашу думку, можуть доцільніше та безпечніше використати ці території?
Н. О. Осніцька, м. Рівне
11. Екологічна архітектура, як напрям проектування, розвинулася в середині ХХ ст. Як відбувалась еволюція планувальних рішень в екологічній архітектурі в різних країнах світу в другій половині ХХ – на початку ХХI ст.? Як пов’язана екологічність в архітектурі з природними особливостями регіонів? Яким ви бачите майбутнє екологічної архітектури?
З. В. Філончук, м. Херсон
12. Загальновідомою нині для нашої країни є проблема функціонування Молочного лиману через передусім його висихання. Яких зусиль уже докладено державою та приватним бізнесом для відновлення лиману? Чому й досі не можна позбутися цієї проблеми? Запропонуйте власні шляхи рибогосподарського відновлення оптимального гідрологічного та гідробіологічного режимів та загального природоохоронного використання Молочного лиману.
С. В. Шматко, м. Запоріжжя
13. Загальновідомим є вислів: «Сільське господарство – локомотив української економіки». Які ще галузі національного господарства могли б стати «локомотивом»? Чи бачите ви серед цих галузей вітчизняне суднобудування? Проаналізуйте сучасний стан справ у цій галузі. Оцініть перспективи її розвитку для внутрішнього і зовнішнього ринків.
І. В. Шпіклірний, м. Миколаїв
14. Близько третини усіх ґрунтів України еродовані. Назвіть причини поширення водної та вітрової ерозії на сільськогосподарських угіддях. Які наслідки ерозія ґрунтів має для гідрологічної мережі, рослинності і тваринного світу? Чи впливають ерозійні процеси на клімат, зокрема, на процеси глобального потепління?
С. Г. Чорний, м. Миколаїв
15. Останнім часом в країнах, що розвиваються – від Азії до островів у Карибському морі – спостерігають збільшення активності міжнародного туризму. Наведіть приклади позитивного й негативного впливу туризму на довкілля та економіку цих країн. Проаналізуйте наслідки його розвитку та висловіть думку щодо того, чи ця галузь завжди є рушієм прогресу в країнах, що розвиваються. Запропонуйте шляхи зменшення негативного навантаження туризму на навколишнє середовище.
І. П. Тертична, м. Одеса
16. Припустімо, що Всесвітній банк готовий надати кредит для вкладення капіталу в підприємство однієї з галузей промисловості України. Визначте галузь, підприємство якої ви збираєтеся побудувати. Оберіть місце для спорудження підприємства з таким розрахунком, що ви змогли б повернути кредит та отримати прибуток. Для цього проаналізуйте фактори розміщення підприємств обраної галузі та вивчіть її географію. Результати проведеної роботи слід надати у вигляді картосхеми, на якій покажіть розташування майбутнього підприємства і виробничі зв’язки (надходження сировини, енергії та постачання готової продукції).
Л. М. Даценко, м. Київ
17. Гірські райони, що охоплюють значні площі нашої планети, відіграють велику роль у житті людства. Сформулюйте основні принципи господарського освоєння гірських районів земної кулі. Проілюструйте це конкретними прикладами.
Т. Г. Гільберг, І. М. Шоробура, м. Хмельницький
18. На топографічних картах незалежно від масштабу наносять ізобату 200 м. Яке наукове та практичне значення має це для господарського розвитку певної території? Наведіть приклади.
19. У Світовому океані розростаються «марсіанські ділянки» – без водоростей, риб, молюсків. Відомо, що у екваторіальних водах Тихого океану близько 85 % водного простору – це пустелі під водою. Наразі вчені пророкують ще одну глобальну проблему – опустелювання Світового океану! А ви згідні з таким передбаченням?
С. М. Подолюк, м. Івано-Франківськ
20. Токсичні відходи – отруйні відпрацювання виробництва, що негативно впливають на стан здоров’я людини та інших живих істот. У чому особливості збереження і знешкодження токсичних відходів? На конкретних прикладах покажіть реалізацію успішних проектів із захоронення небезпечних промислових відходів з рекультивацією хвостосховищ в різних країнах світу.
Д. В. Галкін, м. Хмельницький
21. Менталітет (від лат. Mental – розум, розумовий) – система переконань, уявлень і поглядів індивіда або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. Поясніть, яким чином вивчення менталітету народу, що проживає на певній території, впливає на розуміння взаємозв’язків природи, історії, культури і соціуму.
Л. І. Гавриленко, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Немає коментарів:
Дописати коментар