У 1947 році Тур Хейєрдал на бальсовому плоту "Кон-Тікі" пройшов за 101 добу близько 8 тис. км у Тихому океані. Його екіпаж на всьому шляху не бачив жодних слідів людської діяльності. Океан був чистим і прозорим. Та вже у 1969 році під час дрейфу на човні "Ра" вони бачили пластиковий посуд, вироби з нейлону, порожні пляшки, консервні бляшанки, мазут. Тож цілком зрозуміло, чому було прийняте рішення про визначення такого дня, коли людина має вкотре задуматися над тим, що Світовий океан - це наше майбутнє.
Я бачила всього лиш невелику частинку океану - Азовське море. Але навіть воно змогло вразити мене своєю величчю, красою, якоюсь незвичайною магією. Тому хочу поділитись рядками поета М. Руденка, якому вдалося, на мою думку, найбільш точно передати враження, емоції, навіяні ОКЕАНОМ:
Увесь до дна повитий таїною,
Неначе ковдру, скинувши туман,
В ранковій млі постав переді мною
Його величність красень Океан.
Чужих світил черпнувши пеленою,
Він б’є у небо, наче барабан.
І що б про себе ми не говорили,
Ударом хвиль він пиху розвінча.
Мов із пращі, метає сірі брили.
Все людство перед ним - як дитинча.
Хіба не в нім світила сотворили
Ту плоть, де сяє розуму свіча?
Стрясалися у хмарах небовиди,
Немов гриміла велетнів хода.
Над хмарами старої Атлантиди
Ревіла в грозах здиблена вода.
Століття прокидались, мов сновиди:
Чому і як прийшла ота біда?..
Увесь до дна насичений промінням,
Що входить в мудру глибочінь згори,
Він закликає споконвічним вміння:
Приходь до мене, і живи, й твори.
Вростай у береги цупким корінням,
Плодами, ніби зорями, гори.
В людині він собі шукає брата,
Бо людство - це молодший океан.
А хто із нього вміє тільки брати,
Того чекає небуття туман.
Не звідає ні осуду, ні страти
Лиш той, хто творить чесно, без оман.
Немає коментарів:
Дописати коментар